Нажмите "Enter", чтобы перейти к содержанию

Як жовтяки на рогейн їздили

Чемпіонат України з рогейну, він же відкритий чемпіонат Дніпропетровської області з рогейну – перший мій рогейн на своїх двох. Для тих, хто трохи не в темі, рогейн – підвид спортивного орієнтування, фактично це командне добове орієнтування, у якому КП мають свою «цінність» (у балах) та беруться по вибору. У нашому випадку змагання проводились на короткій дистанції, на подолання якої давалось 6 годин. Головна відмінність рогейну від класичного орієнтування полягає у тому, що як таке орієнтування тут порівняно легке, більше уваги тут потрібно приділяти плануванню маршруту проходження дистанції, тобто тактиці (адже карти видаються заздалегідь), а також потрібно мати неабияку витривалість (адже потрібно подолати досить пристойну відстань). Також на дистанції потрібно мати з собою якусь кількість води та провіанту, який здатний швидко відновити сили.
До цього я мав досвід участі у подібній дисципліні, але на воді, коли ми минулого літа разом з Николай Соловьев орієнтувалися у лабіринтах дніпровських плавнів на байдарці у Херсоні. Цього ж разу також довелось долати перепони плавнів, але це були плавні Самари і це було бігом.
У перегонах компанію мені склали Rostislav Mischenko і Marina Migacheva, які також дебютували у подібних змаганнях. Загалом Жовті Води були представлені на цьому рогейні трьома командами. З орієнтуванням на дистанції проблем не було, за виключенням одного КП, де згаяли десь 10 зайвих хвилин. Відведені шість годин розбили на три умовних етапи з двома перепочинками по 5-10 хвилин на відновлення сил. В усьому розраховували лише на власний темп та наші реальні сили, розуміючи, що замахуватися на найскладніші КП сенсу немає, адже можна було банально не встигнути на фініш. У фізичному плані не відчувалося жодних проблем аж до середини дистанції, після третьої години почали помалу гудіти стопи, а вже під фініш, на останніх трьох КП я відчув, що ноги вже починають зводити судоми. Проте команда фінішувала без відчутних проблем.
У підсумку ми взяли 22 контрольні пункти за 5 з половиною годин, подолавши трохи більше 32 кілометрів пересіченою місцевістю. Вважаю, як для першого разу, ми показали досить непоганий результат. Взагалі змагання дуже сподобались, нам відверто пощастило з погодою, ми мали чудову нагоду насолодитися весняним лісом, у якому зараз квітне повно пролісків. Звичайно, що поверталися додому всі дуже втомлені та фізично виснажені, проте я впевнений, що воно було того варто!:)

Олександр Демиденко